Головна || Історія

 

Село Білі Ослави

Село Білі Ослави лежить у межиріччі річок Ославки й Прута, біля підніжжя Карпатських гір. Майже на п'ять кілометрів воно простягнулося вздовж асфальтованої дороги Делятин-Білі Ослави- одне з найбільших сіл в Надвірнянському районі, його площа - 4040,4га населення - 4496 чоловік, дворів 1508.

Село розкинулося по дев'яти головних кутках — Водишний, Горбищі, Вілищі, Гаманівка, Долішня Сигла, Горішня Сигла, Печеніжіш, Царинка, ці кутки займають різні висоти над рівнем моря. З кожного відкривається неповторна панорама. На низинах села хати збігаються до купи, а вгорі поодинокі сягають хмар. У 80-х роках минулого століття у Білих Ославах запровадили вуличний поділ. Головна вулиця Білих Ослав з 1991 року носить ім'я славної землячки— поетеси Марійки Підгірянки.

Перша письмова згадка про село датується 1578 рік. Заселення села почалося з теперішнього присілка Водишного. Цьому сприяло близькість до річки, до соляного джерела, яке рятувало людей від голоду і в післявоєнні роки XX століття, а також тут між горами було найтепліше. Першими поселенцями вважається рід Щерб’юків (Фитькових), які займалися землеробством і скотарством.
Про походження назви села Білі Ослави є кілька легенд. Одна з легенд каже, що в батька були, два сини - білявий та чорнявий. Коли вони поженилися то одному дали землю, де тепер Білі Ослави, а другому, де Чорні Ослави.

Інша версія говорить, що одного разу повітовий начальник відвідав села за Прутом, які потерпіли від пожежі. Одразу за Заріччям побачив село в білому цвітінні дерев. Видно, тут великої пожежі не було, а от далі, де тепер Чорні Ослави, вигоріло багато лісу. Тоді, він порівнюючи побачені картини сказав, що ці люди мають білу славу, а ті — чорну славу.

Не будемо сперечатися із приводу такого переказу. Дуже-дуже давно торговці возили сіль із Делятина. По дорозі до Коломиї на межі, де тепер села Чорний Потік і Чорні Ослави, проїхати було важко: нападали розбійники й відбирали товар. Те місце торговці назвали чорним. Місцевість, де тепер Білі Ослави, вони проїжджали без перешкод, тут для них був білий, тобто чистий шлях.
Через Білі Ослави протікає річка Ославка, яка бере початок з-під гори Рокита висотою 1110 м. - найвищої вершини в нашому селі.

Рішенням сільської сесії від 17.10.1999 року затверджено проект герба Білих Ослав, де на фоні гір зображено топку солі - головний символ територіальної громади. Автор проекту художник О.Петріщак.
Село Білі Ослави віддалені від обласного - центру на 60 км., а від районного на 20 км.

В селі знаходиться дві церкви, долішня церква - Святого Дмитрія, Горішня церква - Успіня Святої Богородиці, тепер силами громади будується Українська греко-католицька церква. Мають свої молитовні будинки Євангельські християни-баптисти та адвентисти сьомого дня.

У селі 1967 року відкрито обеліск "Жертвам фашизму" (невинних жертв кривавої серпневої середи 1943 року), в 1992 року величний родинний пам'ятник сім’ї Поварчуків - борців за волю України та всіх воїнів УПА – односельчан, які віддали своє життя за вільну незалежну Україну. На стіні приміщення папського лісництва в 1989 році відкрито художньо-меморіальну дошку дочці лісничого - поетесі Марійці Підгірянці. У 1990 році в центрі села споруджено пам'ятник Т.Г.Шевченку. Прихожих привертають увагу біля школи статуя Богородиці, а також капличка над джерельцем. 21 вересня 2007 року на приміщенні лікарської амбулаторії урочисто освячено меморіальну дошку нашому професору з Бельгії Іванові Левицькому.

На урочищі Підділ ославчани бережуть могилу на місці боїв часів Першої світової війни. У серпні 1943 року через Білі Ослави проходив славнозвісний Карпатський рейд під командуванням С.Ковпака і С.Руднєва. Одного серпневого дня того року німецькі окупанти провели у селі трагічну акцію, під час якої було розстріляно більше 70 мирних жителів.

Білі Ослави дуже постраждали у воєнні і післявоєнні роки другої світової війни. З 115 чоловік половина не повернулися з радянсько-німецького фронту, а 20 дітей, жінок і старих чоловіків стали невинними жертвами у рідному селі, які підірвалися на мінах, попали під ворожі бомбардування, перестрілки. 116 чоловіків і жінок були вивезені на  примусові роботи до Німеччини. У національно-визвольній боротьбі загинуло 40 чоловік, а майже п'ятдесят юнаків і дівчат відбували покарання в радянських тюрмах, 150 родин, було вивезено в Сибір. Так було покарало повстанське село Білі Ослави тоталітарним режимом.

Слід відзначити, що більше ста білоославчан були на Майдані в Києві під час Помаранчевої революції, а тринадцятеро працювали на виборчих дільницях на виборах Президента України в грудні 2004 року у Донецькій та Дніпропетровській областях.

Село славиться свої талановитими та відомими людьми. 29 березня 1881 році в селі народилася відома дитяча українська поетеса Марійка Підгірянка. Лауреатами обласної премії Товариства “Просвіта”  імені Марійки Підгірянки с краєзнавці В.Левицький і В.Слезінський. Журналіст В.Гринюк є лауреатом премії ім.Д. Загули (Чернівці), Тамара Лейбюк (Поварчук) стала Заслуженим журналістом України, Д.М.Гуменюк - голова Львівського крайового :братства ОУН –УПА. І.І.Левицький (1930-2000р.) - громадський діяч української діаспори в Бельгії, професор Лювенського університету, В.О.Дранчук – автор книжок: “Коломийки. О.Довбуш” (2003р.), “Легенди. О.Довбуш” (2006), “У пошуках долі” (2007р.). Село здавна славиться будівельниками, столярами, бляхарями, майстринями вишивки.
 

 

Наші партнери:

 



Офіційний туристичний сайт Надвірнянщини
Надвірнянський туристично-інформаційний центр, відділ культури і туризму Надвірнянської РДА
© Використання матеріалів тільки з посиланням на джерело