Головна || Одяг та взуття

 

Одяг гуцульський відзначався мальовничістю, кольоритністю і мистецьким смаком. На гуцулові біла, власного виробу сорочка, з переду вишита, пущена по штанях — “портіницях”, звичайно з чорного або крашеного на червоно сукна — зимою білих вовняних “ґачах”, підперезаних широким ременем “чересом” — із різними прикрасами-витисками й “дармовисами”.

На ногах скіряні ходаки-постоли, прив’язані “волоками”, ноги у вовняних панчохах — “капчурах”, обплетені кольоровою волічкою. Через плече перевішена скіряна торба — “тобівка”, завжди прикрашена витисками й мосяжними ґудзиками.

Поверх сорочки “киптар”, кожушок без рукавів, нашитий кольоровими саф’яном із мідяними і мосяжними капелями й ґудзиками, часто ще й прикрашений кольоровою волічкою.

На голові чорна кресаня з “гальоном”, трісунками й павами. На киптарі сердак — “байбарак” із чорного або крашеного сукна, теж пристроєний різними нашивками й кутасами.

У руках легіня був завжди топірець-бартка, чи то “келеф” різно ритовані, у старих палиця — “клєбука”.

Давно майже в кожного гуцула були за чересами (широкий складаний ремінь) пістолі з різьбленими рукоятями, через одне плече порошниця з оленього рога, різьблена, через друге — рушниця-пушка.

Ще більш барвистою була ноша гуцульського жіноцтва. Дівчата не прикривали голов, уплітали в коси жовті “поплітки” з мосяжними “бовтицями”.
На сорочках “плечики”, а то й рукави — пізніше й “брацарі” були вишиті, — киптарики, різно нашивані, або гафтовані, поверх них сердаки, багато прикрашені. Переважали краски: червона й чорна з додатками жовтих, зелених, часом синіх і рожевих.

 

 

Наші партнери: